13С Photos & Videos on Instagram

@anmari.seik  

9 days ago

без прощання й подяки чи доречного слова я знову іду по-англійськи якось пафосно-пишно лунає промова хоч в збереженях гривень зо двісті я не знала не знаю навряд чи дізнаюсь який шлях мені краще обрати я боялась боюсь і все ж буду боятись - кращою більше не стати дияволи шанти ведуть й самокрутку смалять; не заснути мені я встаю і танцюю під бісову дутку листа не напишу тобі я жила ще живу я живу й сподіваюсь що в саду де адам побуваю віру надію любов в серці маю та яблуко все ж відгризаю 21:49 14.05.19

68 5
12 days ago

це вже край.

121 8
1 month ago

красивий котик і нема на то ради

77 0
1 month ago

89 1
1 month ago

всё, что кажется нам важным, тоже кончится однажды... at Lviv, Ukraine

74 0
2 months ago

spirits in my room friend or foe?

103 3
2 months ago

у цьому наш ренесанс.

75 0
3 months ago

«...Світ навколо застиг в густій ямі часу. Навпроти чоловік з гітарою завів всім відому російську пісню. Мій слух мимоволі напружився. Пісня поєдналась у танці з мелодією вітру. Вони танцювали і танцювали, співали у дуеті так, наче були створені лише для цього. Очі почали сльозитись від вітру, чисто біологічна особливість, зате яка вчасна! Сильніше загорнувшись у жовтогарячий шаль, я поринула у читання. Вдалося легко зосередитись як на книзі, так і на моменті, що був. Не було мого тіла, не було моїх думок і проблем, не було людей навколо і шуму їх істерики, не було нічого. Було лишень сонце, дует вітру й російської пісні і цей момент...» - дивне фото, відтак, хочу закарбувати ці моменти тут. дякую сонечку за чудовий день;)

141 3
3 months ago

ми вкотре заплутались у павутинні буття але хто в нім павук? ти чи я?

91 0
3 months ago

там, за окном сказка с несчастливым концом...

101 0
3 months ago

“...Сонце світило яскраво, як ніколи. Весна мляво приходила до кам’яного міста. Вітерець розгулював туди-сюди, намагаючись завести свою серенаду для людей. На жаль, його ніхто не чув. Шум понеділкових клопіт був надто гучним, буквально перекрикував ту пісню. Мені завжди ставало сумно від байдужого ставлення людей до такого вишуканого співака, як вітер. Лишень на природі, глибоко у лісі, посеред малесенької галявинки з мохом, лежачи й впираючись носом у небо, можна сповна й поблажливо насолодитись філармонією наймогутнішої стихії. А тут, у місті… ох, людям далеко не до цього...”

83 0
3 months ago

не соромся і впусти мене в свій дім якщо хочеш, я сама там приберу...

78 2
3 months ago

ти сядеш на потяг львів-москва не взявши жодної книжки тебе там чекає чудове життя, не писатимеш більше записки. ти сядеш на потяг старе-нове забувши поезії збірник я знову писатиму щось криве даруючи тобі той примірник ти сядеш на потяг пробач-прощавай ми знову самі не свої розуміння нема, а тепер гадай кому присвятив ти вірші. 10.02.19 11:37

76 0
4 months ago

антиутопія ~ прохолодний враннішній душ, сіра футболка і кава. діагноз людський - нема душ, немає чи, може, не стало? а що, як сонця враз погасне світло? що буде, вірний друже мій? не буде більше літа, що так квітло, і зникне також бджіл великий рій. «так запалімо світло нашими серцями!»: волатимуть десятки мудреців. я тихо скажу: «станемо мрецями», для гри життя забракло в нас гравців. 01.02.19 13:05

91 0
4 months ago

цей хлопець любив цигарки, він сам, як старі сторінки, гітара, тютюн, страшна його спальня, де ж взяти той бісовий сенс існування? на шиї тій шарф, між зубами цигарка, на все в цього хлопця знайдеться ремарка, розгульність чи страх вмерти так, безіменним? як відчути кохання не страшним, але теплим? 29.01.19 11:40

109 0
Next »